Якщо ви маєте освіту і знайшли вакансію — час на співбесіду! Щоб вона пройшла успішно, треба знати певні нюанси.
До співбесіди
Будьте уважними до деталей: ще на стадії подання резюме не переплутайте формат документа, якого вимагають, правильно вкажіть тему листа, не забудьте додати фото. Якщо просять зателефонувати в певний час для призначення співбесіди, чітко виконайте вказівку.
До співбесіди завжди потрібно готуватися: дізнатись якомога більше про компанію, її специфіку, поточний стан справ. Для цього варто проглянути сайт компанії, пошукати інформацію в новинах.
Дієвим пунктом резюме спеціалісти з працевлаштування називають рекомендації з попереднього місця роботи.
Важлива умова – не переносити співбесіду на кінець дня, тижня. За цей час роботодавці вже прослухають якусь кількість претендентів, тож ризикуєте втратити шанс.
Зовнішній вигляд
Будь-який роботодавець позитивно оцінить ваше відчуття міри в одязі. Дрес-код має відповідати майбутній займаній посаді. Якщо влаштовуєтесь на місце продавця в супермаркеті, не варто вдягати на співбесіду дорогий костюм, а якщо ви – майбутній офіс-менеджер або співробітник банку, то вже джинси і светр будуть недоречними. Жінка у вечірній сукні на співбесіді ніколи не отримає роботу. Хіба що вона претендує на роль світської дами.
Що продемонструвати
Ейчари - HR-менеджери, спеціалісти з підбору персоналу - насамперед помічають нечесність з боку претендента. Це відразу відштовхує. Крім того, ваші слова легко перевірити, якщо звернутись на ваше попереднє місце роботи. А це досить часто практикують ейчари. Тому будьте чесними, відповідаючи на будь-яке питання, професійне чи особисте.
Варто також заздалегідь продумати відповіді на запитання "Чому саме ця компанія мене цікавить?" і "Чому саме я підійду на цю посаду?" Рекрутери ставлять мінус, якщо претендент не може чітко відповісти на них. Логічно, що людина, яка сама не знає, чого хоче, не принесе користі компанії.
Ейчари люблять запитання про перспективи розвитку – як ваші особисті, так і ваше бачення щодо майбутнього компанії. Також краще продумати відповідь, причому намагатись пов'язати власні кар'єрні здобутки з користю для компанії.
Що краще не розказувати
Потенційні роботодавці ніколи не візьмуть вас на роботу, якщо будете поливати брудом попереднього роботодавця. Навіть якщо колишній начальник чи колеги дійсно вчинили з вами нечесно, краще просто коректно на це натякнути.
Відповідаючи на питання про свої недоліки, краще говорити про професійні якості, не торкаючись особистих. Більше того, варто спробувати подати недолік як перевагу. Наприклад, замість "я можу провалити дедлайн" сказати "я прискіпливо ставлюсь до результатів своєї роботи".
Як відповідати на запитання про себе
На прохання розповісти про себе не говоріть про особисте. Це питання ставлять, щоб оцінити ваш професіоналізм. Тому "про себе" значить – як довго працюєте у професії, яку освіту маєте, які навики і досягнення.
Подавайте розповідь у формі "сендвіча": спочатку про досвід і досягнення, потім про брак якихось навичок, далі – про вміння швидко вчитись і про те, чим можете компенсувати недоліки.
Додавайте до розповіді цифри. Наприклад, замість "я працювала продавцем у супермаркеті непродовольчих товарів" краще сказати "два роки працювала продавцем-касиром у супермаркеті. У нашому магазині було півтори тисячі найменувань товарів, за день я обслуговувала сотню покупців".
Що і як сказати про хобі
Запитання про ваші вподобання і захоплення задають, щоб краще зрозуміти, яка ви людина. Головне правило – відповідати чесно. Не вигадувати хобі на ходу і не вказувати те, що було актуальним у третьому класі середньої школи. Але краще також не говорити, що зовсім не маєте захоплень. Напевно, є щось, чим любите займатись.
Захоплення читати журнали чи книги, наприклад, можна подати разом із професійними навиками – ви цікавитесь багатьма сферами життя, ви ерудований. Якщо займаєтесь пробіжками або велосипедними прогулянками – ви витривалий і загартований. Бонусом стане, якщо ваше хобі збігається із зацікавленнями інтерв'юера. Це, наприклад, можна дізнатись заздалегідь із соцмереж.
Як правильно поставити питання про заробітну плату
Питання оплати праці ніким і ніколи не обговорюється в першу чергу. Спершу потрібно зацікавити роботодавця своїми вміннями, "продати" себе. А вже потім говорити про винагороду. І краще дочекатися, коли вас спитають про бажаний рівень оплати праці.
Якщо співбесіда добігає кінця, ви відчуваєте, що зацікавили роботодавця, але про оплату вас не питають, зверніться до співрозмовника на ім'я і поцікавтесь, яка система мотивації передбачена компанією для посади, на яку ви претендуєте.
Відповідати на таке бажане запитання про рівень зарплати потрібно обережно. Часто занадто високі або, навпаки, занижені вимоги щодо зарплат стають єдиним пунктом, через який людину не беруть на роботу. Варто ретельно вивчити пропозиції із зарплати для вакансії, на яку претендуєте, зокрема, і в інших компаніях.
Якщо робота вам подобається, але рівень зарплати не влаштовує – варто спробувати обговорити з роботодавцем можливі варіанти, наприклад, гнучкий графік роботи. Або можна домовитись про невисоку зарплату з умовою її росту у випадку вашої наполегливої і цінної для компанії праці.
Нюанси
Навіть якщо перша співбесіда пройшла успішно, будьте готові, що вам запропонують пройти ще одну. Це пов'язано з тим, що у багатьох компаніях майбутні безпосередні керівники воліють особисто поговорити з претендентом, вже після співбесіди з ейчаром. Іноді ці два спеціалісти присутні на співбесіді одночасно.
Деякі посади, особливо творчі, передбачають виконання пробного завдання. Часто таке завдання пропонують безпосередньо під час співбесіди, тому варто бути готовим до такого повороту.
Окремі компанії, особливо великі, спостерігають за претендентом буквально з порога до дверей. Тому навіть якщо співбесіда пройшла успішно, не поспішайте дзвонити друзям-родичам просто у коридорі офісу компанії, в ліфті чи на сходах і говорити якісь необережні фрази. Не зводьте нанівець гарне враження про себе.