Здається, будь-якому ремеслу можна навчитися. Але чи так просто навчитися кувати, скажімо, квіти з металу? Дивлячись на вироби випускників Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, не перестаєш дивуватися та вражатися: у кожному візерунку, у кожній деталі – частинка душі майстра, його заповітна мелодія.
Підготовка такого фахівця, як коваль ручного кування, у Рівненському центрі профтехосвіти справа серйозна і вимагає наполегливості та терпіння, навіть гарту. Спілкуючись із випускниками, котрі навчалися на базі Гощанського навчального відділення РЦПТО ДСЗ, переконуєшся, що ці люди – ковалі своєї долі в самому прямому розумінні.
Сергій Торуля, майстер виробничого навчання, досвідчений коваль, учасник багатьох конкурсів та фестивалів, щоразу, навчаючи нових слухачів, підкреслює, що це особлива професія. Не всяк вміє те, що коваль, тому його робота цінується особливо, завжди в пошані та затребувана. Ковальську науку майстер пізнає, лише взявши до рук молот. Нелегка, але вкрай цікава виробнича практика допомагає слухачам перевірити на ділі властивості металу, вивчити принцип дії ковальського обладнання, ну і, звісно, перевірити себе у роботі.
Безробітні із певним досвідом роботи, прагнуть вдосконалення та вивчення теорії. До прикладу, Микола Відрук, слухач із Хмельниччини, уже виробляє знаряддя для с/г робіт – ножі, сапи, але хоче навчитися кувати і складніші вироби. Виробничу практику пройшов у ФОП Артема Вольського. Тепер в його арсеналі металеві ворота і візерунки для них, коване оздоблення для меблів. Його шанують та з ним радяться одногрупники. Щирий та цілеспрямований колега по ковальському цеху об’єднав навколо себе справжніх фанатів металу та вогню. До того ж, Микола Відрук планує започаткувати власну справу, і в цьому РЦПТО ДСЗ завжди допомагає, адже серед теоретичного курсу – вивчення основ підприємництва.
Державна кваліфікаційна комісія, до складу якої увійшли спадковий коваль, колишній слухач РЦПТО ДСЗ, а нині ФОП Анатолій Карпець, викладач Сергій Янжура та майстер виробничого навчання Сергій Торуля, одностайно погодили, що слухачі на державній кваліфікаційній атестації показали достойний рівень професійної підготовки. А головне, усі ковалі прагнуть зробити особистий внесок у старовинну та поважну професію.
І така нагода у них з’явилася! Як зауважив присутній на іспиті керівник Гощанського РЦЗ Петро Зубкевич, громада Гощі дбає про збереження традицій та надбань свого краю. Ідея оновити та облаштувати Гощу підштовхнула до виготовлення чогось пам’ятного та символічного. Відтак, в парку відпочинку, що в райцентрі, спочатку планували зробити лавки із кованим оздобленням. Але згодом з’явилася думка доповнити знамениту Гощанську садово-паркову зону символічною кованою графською каретою, яка б стала окрасою не лише парку. Отож, за роботу взялися професіонали, і випускною роботою слухачів стала саме ця графська карета, оздоблена ліхтарями, гербом Гощі, тонкими візерунками, таємничою скринею та рухомими колесами. Всередині карети зроблені сидіння.
Слухачі пишаються своїм внеском у гощанську історію, адже під час злагодженої колективної роботи кожен зміг проявити власне вміння та залишити в металі частинку свого серця. До того ж, ця конструкція буде представлена в Рівному на Міжнародному фестивалі ковальського мистецтва «Металеве серце».
Директор РЦПТО ДСЗ Володимир Псюк запевнив випускників, що двері навчального закладу завжди відкриті для усіх охочих вчитися. Він щиро подякував слухачам не лише за довіру до навчального закладу, але й за ту частинку душі, яку вони залишають у своїх роботах. А ще, підкреслив він. важливим є те, що РЦПТО ДСЗ дає слухачам унікальний шанс реалізуватися, знайти своє місце у житті. Кожному із тепер уже кваліфікованих ковалів Володимир Іванович підготував Почесну грамоту за вагомий вклад у розвиток вітчизняного ковальства.
…Ковальство – це такий спосіб життя. Не просто професія, а життєво необхідний процес самовираження через метал. Це знають і розуміють досвідчені майстри, які свого часу повністю змінили долю, які починали цей шлях із старої «болгарки» та примітивного стола, а труби гнули просто на яблуні…Зате тепер рівненські ковалі знані та затребувані не лише на Рівненщині. Їхні роботи прикрашають Донеччину, Львівщину, Київщину, Польшу та Німеччину.
Долучайтесь і ви до команди професіоналів! Обирайте професію, в якій співатиме не лише метал, але й ваша душа.